Світ, який починається з паузи

Інтернет колись обіцяв об'єднати людей, але натомість перетворився на найдушнішу й найгучнішу площу на планеті. У місце, де кожен щосекунди вимагає твоєї уваги, нав'язує стандарти й оцінює чужі життя крізь холодні екрани.

Жінці більше не потрібна чергова вітрина, щоб дивитися на чуже щастя. Їй потрібне святилище, щоб нарешті зазирнути всередину себе.

Цей Щоденник починається не зі старту і не з маніфесту. Він починається з паузи. З моменту, коли ти зачиняєш двері перед безкінечними «ти повинна» і залишаєшся в абсолютній тиші. Пролог потрібен не для пояснень — він потрібен для того, щоб зробити чесний перший вдих і згадати, що твій істинний світ починається з тебе самої.