Лист до тієї, у якої ніхто не запитав

Серед усього оглушливого шуму цивілізації є одна лячна, крижана порожнеча: ніхто й ніколи не запитав тебе — а чого хочеш ти?

Нікого не цікавить, про що ти мовчиш перед сном. Ніхто не питає, чи хочеш ти зараз бігти вперед, чи тобі життєво необхідно згорнутися калачиком і просто поспати. Тобі безкінечно диктують, що ти маєш робити, але ніхто не ставить елементарного, сокровенного питання: «А як ти почуваєшся зараз, люба?».

Цей лист — нагадування: ти не зобов'язана заслуговувати право на дихання. Твої сльози нормальні. Твоя втома священна. Твій гнів має право вийти назовні. Дозволь собі бути не ідеальною, а живою.