Лист про межу, яку батькам ніколи не можна переступати

Немає нічого страшнішого за мить, коли ти відчиняєш старшим двері свого дому з чистим, щирим серцем, а у відповідь за твоєю спиною починають плестися підступи та змови. Коли батьки забувають про нейтралітет і сліпо стають на бік свого сина чи своєї доньки проти другого з подружжя.

Втручаючись у чужий союз, батьки часто переконані, що чинять правильно. Але вони не відають усієї правди й навіть не усвідомлюють, якого нищівного, непоправного болю завдають іншій людині та як калічать долі власних онуків, розриваючи їхній світ на частини.

Я пишу цей лист як нагадування про вищий закон родової честі: ніколи не ставайте суддями в домі своїх дітей. Не будуйте інтриг, не діліть неподільне і не вчіть їх, як їм жити. Ваше покликання — бути тихим світлом і доброю підтримкою, а не силою, яка руйнує те, що будувалося не вами.