Лист про чистоту кодексу, коли серце зустрічає «Того Самого» надто пізно

Немає нічого болючішого за мить, коли ти живеш у неусвідомленому, підвішеному на волосині шлюбі, терпиш із останніх сил — і раптом на твоєму шляху з'являється людина, і ти всією душею розумієш: він — той самий. Це випробування, у якому перевіряється вся глибина людської честі.

Хтось цієї секунди здається слабкості, іде на обман і зраду, оскверняючи і свій нинішній дім, і нове світле почуття. Наслідок такого кроку завжди страшний: люди, які колись ділили одне ліжко, розбивають одне одному серця і перетворюються на безжальних ворогів, готових розірвати одне одного, а між ними страждають діти.

Але є інший шлях — шлях внутрішнього морального кодексу, коли ти просто не можеш дозволити собі ступити в нові стосунки через брехню, хоч би як сильно боліло серце. Ти обираєш чистоту й відступаєш. І тоді життя знову розводить вас по різних берегах — доти, доки ви обоє не виростете й не станете по-справжньому вільними. Іноді після такого болю людина закривається в собі так глибоко, що боїться спробувати знову. А іноді доля, дочекавшись години чистоти й свободи, зводить дві вирослі душі наново — вже без тіні й без перепон.